АКРОВІРШІ

***

Буде літерам навчати
Усіх хлопчиків й дівчаток.
Кличе їх, малят, якраз
Восени у перший клас.
А найперш по ньому діти
Радо мову будуть вчити.

***
М’яко-м’якенько скачу
Я з дітками досхочу,
Часто б’ють, а я мовчу.

***
Красуються палаци превеличні,
Ростуть нові будівлі край дороги…
А тільки без моєї допомоги
Не обійдеться жоден будівничий.

***
Рию, рию хвилями береги
І петляю змійкою крізь луги.
Кригою закутуюсь взимку я,
А на весну плине знов течія.

*** 
Хутко, жваво біле-біле
Мимо козенятко бігло.
А тоді раптово стало,
Ріжки в сонечко наставило.
Кликав козенятко вітер
Аж на луг, де трави й квіти.

***
Гуркоче грім удалині,
Роняє блискавка вогні,
А потім рясно до землі
Дробинки котяться малі.

*** 
Рої, котрих не полічити,
Осіли в травах відпочити.
Смакують білу конюшину,
Аж поки сонце не зустрінуть.

***

Стоїть він велично і гордо
Он там, на краєчку городу…
Надів картуза, мов на свято,
Я чув, що для сонці він братом,–
Хто зна, як його величати?















*** 
Хитаються жита чубаті,
Ланами котяться за обрій…
І світиться у кожній хаті
Багатого врожаю образ.

*** 
Суцвіттям пахучим цвіте навесні,
А осінню стиглі плоди медвяні
Дарує він щедро тобі і мені.