Хлопчаків малих щоднини
Будить сонячний годинник.
Коли спиш і ти, і братик,
Сходить сонця
циферблатик,
Посила у всі кінці
Стрілки-теплі промінці.
Доторкнуться до щоки:
– Уставайте, парубки…
***
Вишивала вишиванку…
Шила синіми шовками, –
Іменини скоро в мами.
***
Вибіг Петрик за поріг,
У руці – пухкий пиріг.
Півник – стриб! – із моріжка,
Хапнув в Петі пиріжка.
Півник, правда, не скупився
З курочками поділився.
***
Причесавши чуб за вуха,
Котик міря капелюха.
Походжає по стежині,
Наче в справжнім магазині.
Одягне один і стане,
У люстеречко загляне.
Переміряв мо, із сім.
А вони – малі усі…
Розсміявся пес: «Хи-хи,
Хай ростуть ще… лопухи».
***
Слава сливу посадив,
Поливати сам ходив.
Трохи – сам, а трохи – злива,
Щоб росла велика слива.
***
Ліда – дівчинка мала,
Та до літа підросла…
Просить в лійку воду влити,
буде квітам дощ робити
***
Влаштували каруселі…
У дроти електрощогли
Вітер дме на повні щоки
І хитає вправо-вліво
Всю ораву галасливу.
Мимо ластівки літають,
Погойдатись не сідають
Ждуть, що вигляне веселка –
Ластівоча каруселька,
Розгойда прудких пташинок
Від землі аж до хмаринок.
***
Де розлога тополина,
На вершечку серед гілля
Оселилася родина:
Двоє буслів і бусля.
Так на дворі парко, в’яло,
Чути – репає земля.
Бусли хмарку проклювали
Й поять дощиком маля.
***
Вітри із хмари пряжу пряли,
Дощі відбілювали, прали,
Веселка ткала волоконця
На білу хусточку для сонця.
***
Ополола наша Поля.
Потира від втоми спину:– Мам, хай сапа відпочине!?.
***
Гуси в гречці ґелґотіли,
Гуси пастися хотіли…
Гиля-гиля, гетьте, гуси,
Не топчіть город Ганнусі.
Пахне медом гречка-квітка, –
Буде каша гарним діткам.
***
Діна з дідом на баштані
Вибирали дині ранні.
І для Діни-господині
Дід віддав найбільші дині.
***
Розкрутивши зелен вус,
На паркан заліз гарбуз.
Репетує у саду:
– Ой, рятуйте, упаду!..
***
Обережний жовтий жук
З жита виліз на межу.
Покружляв окруж, питає:
– Хто з нас довші вуса має?
***
Нив сопілочка…
З нею дружить тут
Кожна квіточка,
Кожна рісочка
Змочить горлечко,
Щоб співала
На ціле полечко…
Хто цю пісню
Оберігатиме, –
Буде доля йому
Багатою.
Хто навчиться
Її розуміти, –
Найщасливішим
Буде, діти.
***
Мельник ладнає млина,
Мабуть, молотиме нам.
Мливо посипалось біло,
Нумо, йому пособімо.
Ми ж не малі мельничата
Діда Омелька внучата.
– Ой, ви мої молодці,
Будуть вам нині млинці
***
Заблукав у ньому лис.
Тут малину діти рвали,
Лису стежку показали.
***
У лосихи й лося
Лосеня знайшлося.
Насторожить вуха –
Шум листочків слуха.
Стане на горбочок –
Хмару з’їсти хоче.
Лиш в ріці копитця
Мити ще боїться –
Там щось волохате
Ще за ногу хапне!
***
Певно, риба загоряє:
П’ять смугастих окунів
Стали вряд на мілині.
Стережись, смугаста зграє,
Бо на юшку упіймаю!
Вмить від наших окунців
Тільки кола по ріці.
***
Цілий день за хатою
У річці.
Ми ловили з братиком
Окунці.
А тоді порадились
В осоці.
І спіймали райдуги
Два кінці.
***
Коло ставу,
На горбочку,
П’ять качат
Водила…квочка.
А качата,
Мов клубочки,
Покотилися
З горбочка
І з розгону
Стриб! – у воду,
Наче плавали
Там зроду.
Миють лапки
Й носики,
Як малі матросики!
***
Кряче качка на горбочку:
– Розгубилися клубочки, –
Всі мої сини і дочки.
– Ви качаток не стрічали?..
Кудкудаче чинно квочка:
– Там, за річкою, клубочки.
***
Хвалилась захвалена хвиля:
– Я силою, знайте, всесильна.
Захочу – й немов хворостину,
Хиткий корабель перекину.
І довго ще б хвиля хвалилась,
Та хутко об берег розбилась.
***
Міряв берег довго рак,
Приступав і так, і сяк,
Що аж клешні перетерпли
Рахувати кроки в метри.
Не прийде з нулями в лад,
Бо поміряв все назад.
***
Чапля-мама, чапля-тато
Вчать малих чаплят читати.
А вони читці охочі,
Ще й лічити вчитись хочуть.
***
В ательє, що звуть «Підводним»,
Сонячного ранку
Рак з латаття дуже модні
Кроїв одяганки.
Постарався…Тільки зшити
Нікому у пору…
Ось тому ті одежини
Поспливали вгору.
***
Лин лінивий ласий спати
У своїй линовій хаті.
Восени не забарився –
З головою в мул зарився,
Булькнув-вибулькнув повітря
І заснув, либонь, до літа.
***
Туман в траві стеріг отару,
Не дасть отару на поталу.
А тут над ставом засвітало,
Отара – є, туман – розтанув.
***
Дивний павучок.
Загубив свій шовк –
Й нитки не знайшов.
Був у мурашок,
Обпитав пташок,
Геть принишк і змовк
Тихий павучок.
Став би на стіжок,
Глянув: гай прожовк.
Як він не збагне, –
Літо ж бабине!
***
Їжачок-коротконосик
Свіжих яблук понаносив.
Їжачисі-мамі діти
Радять, що з плодів зробити:
– Квашенини, соку, джему,
Пиріжечків напечемо.
Їжача шепнуло в вушко,
Що на зиму хоче сушки.
«А найбільшеньке оце
Заховаймо у сінце.
Як прийде зима до хати,
День нам буде яблукатий».
***
Це ще не зима…
Листя на порозі,
Снігу ще нема.
За хмарину сонце
Голову хова…
Та дивіться: що це,
Що це – раз і два…
Із тії хмаринки –
Три, чотири, п’ять –
Біленькі сніжинки
Тихо вниз летять…
Я б навчивсь лічити
Десь до десяти…
Та схопився вітер,
Став сніжок мести.
***
Спозаранку
Хтось розлив
Густу сметанку.
Тільки вийшов
Кіт з кімнати
Кинувся
Її лизати.
Був би з’їв охоче…
Ліг під грубку
Та й муркоче.
***
Прогулятися у дворик,
А до мене враз багряно
Засвітився світлофорик.
Так яскраво палахкоче
Своїм вогником іскристим,
Мов мені сказати хоче
Про такі пташині вісті:
Що зима не забарилась.
Що снігів нащедрувала,
Що родина срібнокрила
Бідувати дуже стала.
– Зрозумів твою тривогу,
Світлофоре – люба птице…
Друзів кличу на підмогу
Майструвати годівниці.
***
Я підвісив півкружала.
І скубуть синиці сміло –
Несолоне, свіже, біле.
Їжте, їжте друзі-птиці,
Я підсиплю ще й пшениці.
***
Крига скресла,
Сніг розтав,
Кріт прокинувся –
І став
Гірку рити,
Рити, рити,
Щоб на сонечку
Погрітись.
Малюнки К.Овчиннікова
